Булінг – це різновид насильства, агресивна поведінка дітей одне до одного, яка має на меті, принизити, залякати і часто супроводжується фізичним насиллям.
19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».
Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Крім цього, внесено відповідні доповнення до статей Закону «Про освіту», які визначають права та обов’язки засновника та керівника закладу освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу здобувачів освіти та їхніх батьків.
Зокрема, передбачено обов’язок засновника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.
Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:
- розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування;
- забезпечувати виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
- повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Передбачено також зобов’язання закладів освіти забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв (з дотриманням конфіденційності) про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків.
Педагогічні працівники:
мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;
зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
Зміни щодо протидії булінгу внесено також до спеціальних законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту».
Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг. Так, доповненою статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що булінг (цькування), що вчиняється стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Якщо цькування вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то штраф становитиме від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Також передбачено, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку. (За матеріалами освітнього парталу “Педагогічна преса”
Алгоритм дій працівників закладу освіти у разі виявлення або встановлення фактів булінгу
- При встановленні факту або підозрі на наявність булінгу батьки або вчитель повідомляють про це адміністрації закладу.
- Адміністрація спільно із психологічною службою школи невідкладно реагує на представлені факти.
- Бесіда з учнями класу щодо з’ясування проявів булінгу.
- Бесіда наодинці з кожним учасником булінгу (проводити одночасно, в різних приміщеннях).
- Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, яка склалася та визначення шляхів її подолання.
- Проводиться безпосередня робота класного керівника, практичного психолога з булерами та жертвами.
- Відпрацювання навичок поведінки у дітей, що постраждали від булінгу та виведення їх зі стану жертви.
Під час здійснення п.3, 4 треба здійснювати відновний, а не дисциплінарний підхід:
| ДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД | ВІДНОВНИЙ ПІДХІД |
| Яке правило було порушено? | Що сталося? |
| Хто винен? | Якої шкоди було завдано? |
| Яке покарання або санкцію необхідно застосувати? | Що потрібно зробити для виправлення ситуації? |
Важливо об’єктивно оцінити всю інформацію, виділити факти, інтерпретації та емоційні оцінки, ретельно її проаналізувати, зробити для себе резюме, намітити план дій. Для реалізації даного пункту варто ознайомитися з технологією «7 кроків до припинення цькування в дитячому колективі»(Л. Петрановська).
Ситуації бувають дуже різноманітні, але є загальні принципи і кроки.
1. Назвати явище.
2. Дати однозначну оцінку.
3. Визначити цькування як проблему всього класу.
4. Активізувати моральне почуття і сформулювати вибір.
6. Моніторинг і підтримка позитивних змін.
У разі цькування в освітній установі помилковою є думка, що треба попрацювати з дітьми, щоб вони змінилися. Педагогам принципово важливо розуміти, що їм також необхідно змінюватися, змінювати систему пріоритетів, цінностей, можливо, стиль взаємодії, систему заохочень і покарань, організувати нові види діяльності дітей, разом з ними розробляти правила, що забезпечують безпеку всім учасникам освітнього процесу.
7. Гармонізувати ієрархію. Ознака гармонійної груповий ієрархії – відсутність жорстко закріплених соціальних ролей, їх гнучке перетікання: в цій ситуації лідером стає одна людина, в тій – інша.
Основна теза сучасного підходу до протистояння булінгу проста: булінг можна зменшити, якщо об’єднувати зусилля, чинити опір і системно працювати на всіх рівнях.
Головні принципи роботи з проблеми булінгу:
1. Конфіденційність – фахівці, що працюють з проблемою булінгу повинні гарантувати конфіденційність усім учасникам ситуації булінгу (жертві, агресору, свідкам). Це сприятиме розкриттю таких випадків в дитячому колективі, підвищенню довіри дітей до дорослих.
2. Етапність (вивчення ситуації, підготовча робота з класом, складання програми допомоги, її реалізація та оцінка ефективності).
3. Відмова від звинувачень будь-кого з дорослих в допущенні випадків булінгу.
4. Категорична заборона на прояви насильства в закладі освіти. Будь-яке насильство несправедливо і його можна запобігти, своєчасно втрутившись у ситуацію.
5. Комплексність (врахування всіх аспектів та участь різних співробітників в роботі).
6. Індивідуальний підхід в кожному випадку булінгу.
7. Зміщення акценту з покарання кривдників на їх реабілітацію. Особливу увагу слід звертати на випадки, коли дії кривдника загрожують життю і здоров’ю інших або є порушенням закону.
Алгоритм діяльності шкільних практичних психологів при виникненні ситуацій булінгу:
- Ініціювання, обговорення та планування спільних дій адміністрації, психологічної служби, педагогічного колективу, учнівського самоврядування та батьківської громадськості, спрямованих на подолання виявлених недоліків у роботі навчального закладу з окресленої проблеми.
- Збір необхідної інформації психологом щодо проявів булінгу серед учнів у навчальному закладі.
- Систематичне вивчення психологічного клімату (спостереження, діагностика), особливостей міжособистісних стосунків у класних колективах, де виявлено булінг.
- Виявлення булерів, а також – реальних та потенційних жертв.
- Створення умов недопущення явища булінгу.
- Швидке і грамотне роз’єднання жертви з відповідними стресовими впливами булерів.
- Визначення переліку можливих дій, спрямованих на припинення агресивної поведінки учнів. Вибір найефективніших способів досягнення мети. Роль педагога у такому алгоритмі має бути чітко визначена і дещо обмежена. Вчитель надає дитині-агресору та постраждалій дитині лише первинну допомогу, а потім передає її фахівцям психологічної служби школи.
- Індивідуальна або групова (за необхідністю) корекційно-відновлювальна робота з жертвами булінгу. В процесі надання допомоги суб’єктам насильства одним із головних завдань соціально-психологічної підтримки виступає корекція страхів та тривожності.
- Проведення семінарів, тренінгів, круглих столів, годин психолога, спрямованих на формування ненасильницької моделі поведінки.
- Коригування наявних агресивних форм поведінки булерів та формування нових форм поведінки учнів переважно за допомогою прикладу педагогів.
- За необхідності – залучення іншіх фахівців: медичних психологів, педіатрів, психотерапевтів, представників служб у справах дітей, кримінальної поліції, громадських організацій тощо.
- Формування у жертв булінгу ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до негативних явищ та негативних почуттів.
- Робота з класним колективом з корекції поведінки, покращення стосунків та надання допомоги дитині-агресору та дитині-жертві.
- Формування у педагогів навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так й у поведінці дітей з метою формування єдиного погляду на існуючу проблему. Недопущення проявів психологічного насильства до дітей з боку вчителів у вигляді порівнянь, навішування ярликів, ігнорування почуттів дітей та їхніх скарг на цькування.
- Подолання егоцентризму в учнів та розвиток у них емпатії, асертивності, комунікативних здібностей, адекватної самооцінки, самоконтролю та здатності до саморозвитку, критичності мислення, соціальної адаптованості та індивідуальних механізмів подолання важких станів і переживань.
Успішній реінтеграції дитини, що стала жертвою цькування, в учнівський колектив сприяють тренінги з розвитку навичок спілкування, особистісного росту, підвищенню самооцінки і опору тиску. Серію подібних тренінгів можна провести для всього класу (групи) після того, як завершиться гостра фаза конфлікту.
Груповий тренінг з протидії булінгу
Мета: забезпечення безпечного дружнього середовища для дітей, які опинилися жертвами в ситуації цькування.
У групі вони можуть розповісти про свій досвід, а також навчитися різним стратегіям протистояння нападкам і, що важливо, практикуватися в них.
Вік учасників: тренінги можуть проводитися навіть для учнів початкової школи старше 7 років.
Кількість учасників: 4-6 учнів, тривалість тренінгу – 30 хв.
Для учнів середньої школи кількість учасників може варіюватися від 4 до 15 осіб. За часом тренінг може займати 45-90 хвилин.
Для окремих учнів також може бути рекомендована більш інтенсивна робота в індивідуальному форматі.
Під час вибору учасників групи необхідно дотримуватися обережності, щоб в учнів було досить схожого досвіду, аби вони могли співпереживати один одному.
Група стає закритою після першого заняття, навіть в разі наявності рекомендацій з боку кого-то з вчителів бажано, щоб учень приєднався вже до наступної групи.
Тривалість і зміст
Зустрічі проводяться раз на тиждень протягом 6-8 тижнів.
В рамках курсу учні отримують основні знання і навички в сфері протидії цькуванню. Але дітям, які були жертвами цькування протягом тривалого часу, можуть знадобитися додаткові заняття. Після того, як основний курс закінчено, з учнем необхідно продовжувати підтримувати контакт, з періодичністю раз на 2 тижні дізнаючись, як у нього йдуть справи, як він справляється з важкими ситуаціями. Може знадобитися більш інтенсивна індивідуальна робота, щоб закріпити навички, набуті в групі.
Робота з батьками
Батьки дітей, які стали жертвами цькування, змушені стикатися з цілим букетом негативних переживань і тривожних думок.
При зверненні за консультацією важливо зрозуміти, що саме відчувають батьки з приводу того, що відбувається. Одним із значущих завдань психолога є нормалізація переживань батьків (природно, уникаючи їх знецінення).
В рамках обмежених часових можливостей шкільного консультування психолога корисно озброїтися набором прийомів, які він може запропонувати батькам, щоб ті з їх допомогою підтримали свою дитину.
Випадок з проявом насильства може вважатися завершеним після того, як усім його учасникам надано допомогу; щодо кривдників прийняті виховні і, за необхідності, дисциплінарні заходи; обстановка в класі (групі) нормалізувалася й повторних проявів насильства з боку кривдників (або інших осіб щодо потерпілого або інших учнів) не спостерігається протягом 3-4 тижнів.
По завершенні випадку про вжиті заходи, надану допомогу і досягнуті результати доцільно зробиться запис у формі реєстрації і в журналі обліку випадків насильства.